Разное

Гумор в літературі це: гумор — Словник української мови

03.11.2020

Содержание

Гумор / Бібліотека Української Літератури – UkrClassic.com.ua

  • Головна

  • Каталог авторів

    • А

      • Андієвська Емма

      • Антонич Богдан-Ігор

    • Б

      • Багряний Іван

      • Бажан Микола

      • Барка Василь

      • Бердник Олесь

      • Білик Іван

      • Білоус Дмитро

      • Бордуляк Тимофій

      • Боровиковський Левко

      • Бровченко Володимир

    • В

      • Вагилевич Іван

Що таке гумор і який сміх дійсно лікує?

Хороше запитання, чи не так? Особисто я впевнений, що Так, позитивний гумор і здоровий сміх дійсно лікує. Хороший гумор — це джерело позитивної енергії в Душе людини, він здатний звільняти від негативу, від власних слабкостей, допомагає легше приймати свої помилки і виправляти їх. Однозначно, сміх — лікує!

Наше завдання в даній статті не розбиратися детально у всіх видах гумору і сміху, а сформулювати їх суть, і зрозуміти як це працює. Сміх, як ви знаєте, буває різний — буває добродушний, який звільняє, а буває і злорадний, що руйнує. Ми будемо говорити про сміх, який лікує і робить людину кращою повідомляє джерело

В Інтернет є чудові, на мій погляд, визначення і опису, що таке гумор і сміх.

Що таке Гумор? Михайло Жванецький:

— Під тиском зовні гумор народжується всередині.

Гумор — це не жарти. Це не слова. Це не послизнувшись старенька. Гумор — це навіть не Чаплін. Гумор — це рідкісний стан талановитої людини і талановитого часу, коли ти веселий і розумний одночасно. І ти весело відкриваєш закони, за якими ходять люди.

З Вікіпедії: Гумор — інтелектуальна здатність помічати в явищах їх комічні сторони. Почуття гумору пов’язане з умінням людини виявляти протиріччя в навколишньому світі.

Гоголь Н.В .: Під гумором зрозуміло такий підхід до життя, при якому читач сміється, але сміється ласкаво, добродушно.

Взагалі кажучи, сміх завжди означає собою перемогу людини над тим фактом, над яким він сміється. Наприклад, коли ми сміємося над якимось каламбуром, це тому, що в першу хвилину ми не зрозуміли, в чому тут плутанина, а потім легко дозволяємо це завдання, і це викликає сміх. Фізіологічно сміх є розрядження напруженості стану заплутався в чому-небудь людини, закінчилася тим, що все стало ясно.

Словник: Гумор — це вид комічного, в якому пороки висміюють НЕ нещадно, як в сатирі, а доброзичливо підкреслюються недоліки і слабкості людини або явища, нагадуючи про те, що вони часто лише продовження або виворіт наших достоїнств.

Що головне в Гумор і який сміх буде корисний кожному?

Сміх, який лікує

Один мій хороший друг казав «Відсутність почуття гумору — це перша ознака шизофренії». Ви знаєте, думаю він мав рацію, я багато разів за своє життя переконувався в справедливості цього висловлювання. Складно жити недовірливим і образливим людям без почуття гумору, з часом така людина ставати лише злій.

Так що ж потрібно людині, щоб вміти жартувати і жартувати?

Як точно помітив Михайло Жванецький — для гарного гумору необхідні розум і талант.

Розум допомагає нам бачити і розуміти закони життя і того, що відбувається, помічати дурості і їх наслідки в поведінці і життя людей. А завдяки таланту ми облачаем побачені парадокси в форми гострих жартів і тонкого гумору.

Взагалі, я думаю, що глибина і якість гумору визначається в першу чергу рівнем особистісного зростання людини, його особистими якостями, де розум і кмітливість, зрозуміло, грають не останню роль. Адже чим розумніші, сміливіше і незауреднее людина, чим менше він заангажований різного роду соціальними стереотипами і шаблонами, і чим більше він упевнений в собі, тим глибше він бачить те, що відбувається, більше зауважує навколо, менше переживає і турбуватися про негаразди і власних одвірках (помилки) і, як наслідок, більше жартує і сміється з цього приводу. Про те, які якості необхідні людині, щоб розвинути в собі гарне почуття гумору — читайте тут .

Хороший гумор і здоровий сміх — це чудовий інструмент особистісного росту і розвитку!

Як нам легше і швидше за все прощатися зі своїми недоліками? Саме зі сміхом! Легше, швидше і приємніше всього прощатися зі своєю проблемою саме сміючись! Посміявшись над власною дурістю, помилкою або проблемою — ви як би піднімаєтеся над нею і вона втрачає владу над вами, перестає гнітити і тяжіти, як раніше. Зі сміхом йде і біль, яку та чи інша проблема вам доставляла.

Який гумор і сміх лікує, і буде корисний всім без винятку?

Гумор щодо себе коханого — здоровий і добрий сміх над своїми недоліками!

Веселе і правдиве висміювання вад і дурниць людських (сатира, ін.).

Найважливіший для людини гумор і сміх — це той, який звільняє людину від власних недоліків, вад і дурниць, допомагаючи зрозуміти скоєні помилки, абсурдність і безглуздість певних речей і вчинків у житті.

Цей гумор ще можна назвати — по-доброму викриває, коли жарт допомагає усвідомити вчинену дурість або суть того чи іншого людського нестачі. В ідеалі, хороший гумор допомагає побачити людині корінь зла і зробити правильний вибір, звільняючись від нього. Наприклад, вміння висміювати порок, показуючи всю ганебність і нікчемність залежності від нього так, щоб людина перестала ставитися до нього, як до норми і захотів позбутися від нього.

Чи потрібно вчитися жартувати і жартувати, в тому числі над самим собою?

Звісно так! Якщо ви хочете почувати себе вільно і легко в будь-якій компанії, а також бути невразливим для різного роду сарказму і уколів з боку інших людей — обов’язково ставте мету розвинути в собі почуття гумору і навчитися жартувати.

Запам’ятайте, якщо ви самі можете в будь-якій ситуації легко посміятися над своїми недоліками, і при цьому не втратити обличчя (свою гідність), то, по-перше — над вами вже ніхто не зможе посміятися так, щоб принизити вас, по-друге — ніхто не зможе вивести вас із себе і розладнати (змусити нервувати і відчувати біль), а по-третє — ви будете отримувати від життя на багато більше задоволення, ніж інші люди, вміючи черпати радість і оптимізм в будь-який, навіть самої «незручною» для інших ситуації.

Гумор і сатира в літературі українського зарубіжжя

« Назад

Код роботи: 5167

Вид роботи: Бакалаврська робота

Предмет: Українська література у світовому контексті

Тема: Гумор і сатира в літературі українського зарубіжжя

Кількість сторінок: 74

Дата виконання: 2018

Мова написання: українська

Ціна: 900 грн

ВСТУП

РОЗДІЛ І. СПЕЦИФІКА САТИРИ І ГУМОРУ ЯК ВИДІВ ІДЕЙНО-ЕМОЦІЙНОЇ ОЦІНКИ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

1.1. Модифікації комічного — сатира, іронія і гумор. Лексичні засоби гумору й сатири у художніх творах

1.2. Українська сатирична публіцистика. Жанрологія публіцистики

1.3. Традиції гумору та сатири в українській культурі

РОЗДІЛ ІІ. ГУМОР І САТИРА НА СТОРІНКАХ ПЕРІОДИКИ В ЛІТЕРАТУРІ УКРАЇНСЬКОГО ЗАРУБІЖЖЯ

2.1. Жанри української діаспорної гумористики на сторінках преси

2.2. Сатирично-гумористичні журнали в художній культурі української діаспори

РОЗДІЛ ІІІ. ПОЕТИКА ГУМОРИСТИЧНОЇ І САТИРИЧНОЇ ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ: ПЕРСОНАЛІЇ

3.1. Карикатура Едварда Козака як механізм мистецького впливу

3.2. Жанрове, ідейно-тематичне і проблемно-стильове аранжування гумористично-сатиричних творів Миколи Понеділка

3.3. Іронічність як одна з основних ознак індивідуального стилю Володимира Діброви

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Дослідження питання гумору і сатири в літературі було і залишається предметом наукового інтересу українських та зарубіжних учених. Мовні засоби комічного у структурі художніх текстів привертали увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних дослідників, зокрема таких, як Ю. Борєв [6], Л. Вайсгербер, С. Походня, Г. Почепцов та ін. Низка досліджень про окремі аспекти сатиричної журналістики (М. Гончарук [19], С. Гуревич, Є. Демченко, А. Капелюшний [37], В. Стадник та ін.) збагатила українську науку про сатиричну публіцистику.

Література українського зарубіжжя заслуговує уваги щодо жанрового багатства та мистецької вартості гумористичних і сатиричних творів. Пресове та видавниче життя української діаспори представлене значною кількістю жанрів на сторінках еміграційної преси. Питання гумору і сатири у літературі українського зарубіжжя вивчали такі українські дослідники та літературознавці, як Супрун В. М. [83], Качуровський І. В. [39], Віннікова Н. М. [12], Харчук Р. Б. [91], Немченко І. В. та ін.

Актуальність дослідження зумовлена зростанням інтересу сучасних дослідників до системного вивчення естетичної категорії комічного та особливостей його відображення у літературі українського зарубіжжя.

Об’єктом дослідження виступають категорії гумору, іронії і сатири в літературі українського зарубіжжя.

Предметом дослідження є особливості функціонування лексичних та синтаксичних структур як засобів реалізації категорій гумору, іронії та сатири.

Мета: дослідити особливості поетики гумору і сатири в літературі українського зарубіжжя.

Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику дослідження, зокрема філологічний, біографічний та структурно-функціональний методи, а також прийоми проблемно-тематичного, семантичного й контекстуального аналізу.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше визначені особливості аранжування гумористично-сатиричних творів літератури українського зарубіжжя.

Завдання:

— розглянути специфіку сатири і гумору як видів ідейно-емоційної оцінки літературного твору;

— дослідити особливості пресового та видавничого життя української діаспори;

— визначити жанри української діаспорної гумористики на сторінках преси;

— проаналізувати сатирично-гумористичні журнали;

— простежити вплив іронічності на формування індивідуального стилю Володимира Діброви;

— з’ясувати особливості аранжування гумористично-сатиричних творів Миколи Понеділка;

— виявити механізм мистецького впливу карикатури Едварда Козака.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані під час проведення семінарських, практичних занять з історії української літератури, при розробці спецкурсів, у подальших наукових розвідках.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 74 сторінок, з них 66 – основного тексту.

Дослідження категорії комічного у наукових працях і вивчення специфіки гумору і сатири в літературі українського зарубіжжя показало:

1. Гумор, іронія і сатира є формами комічного, способами відображення явищ дійсності, що заслуговують критичних і гостросатиричних оцінок. Відмінність між гумором і сатирою полягає передусім у стилістичних особливостях їх використання. Гумористична критика передбачає виправлення, вдосконалення об’єкта осміяння; сатира ж не лише викриває, а й негативно переосмислює об’єкти і явища, неспіввідносні з ідеалом. Відмінність гумору і сатири знаходить прояв також у відмінності використаних мовних засобів на різних мовних рівнях.

2. Залучення методики семантичного аналізу надало можливість визначити, що комізм ситуації зумовлено використанням таких лінгвостилістичних засобів як порівняння, метафори, лексико-синтаксичного алогізму, гумористичних, сатиричних та іронічних власних імен. Специфічна взаємодія лексичних одиниць і контексту є продуктивним засобом реалізації іронії. Важливу роль у реалізації гумору, іронії і сатири відіграють засоби синтаксичного рівня – лексико-синтаксичні алогізми, вставні конструкції, синтаксичні повтори, різні типи речень. Вставні конструкції, виступаючи в художньому творі на перший план, змінюють подекуди семантику висловлювання, надають йому суб’єктивно-оцінної модальності, створюють іронічний ефект.

3. Враховуючи різноманітність художньо-публіцистичних жанрів, загалом можна констатувати, що українська сатирична публіцистика особливо гостро і чутливо реагувала на соціальні та політичні зміни в житті суспільства. Всю розмаїту палітру засобів критичного і потішного змалювання життя (пародія, фейлетон, памфлет, байка, епіграма, шарж, карикатура, афоризм, каламбур, гротеск, алегорія тощо) можна знайти на сторінках українських видань у різних країнах Європи – у Польщі, Чехії, Австрії, Німеччині, Італії, Великій Британії.

4. У роботі проаналізовані сатирично-гумористичні журнали української діаспори («Запроторений Комар-їжак», «Лис Микита», «Мітла», «Всесміх», «Колючки», «Окріп» і т. д.). У деяких журналах літературного чи публіцистично-літературного характеру виявлено відділи сатири й гумору: «Причинки» в «Літаврах», «Пародіаріум» у «Порогах» тощо. Гуморески й пародії з’являлися спорадично на сторінках «Нових Днів» і «Сучасності», фейлетон – частий гість на газетних шпальтах.

5. Дослідження історії життя і творчості художника-графіка, карикатуриста, гумориста Едварда Козака дало можливість виявити механізм його мистецького впливу на розмаїття тогочасних малярських технік. Митець досягнув унікальної логіки творення ‑ логіки ірраціональності в карикатурі, гротеску в шаржі. Едвард Козак чимало малював портретів, жанрових картин, пробував себе в натюрморті та іконописі. Своєю творчістю Е. Козак підніс роль карикатури-шаржу на вищі позиції в мистецтві.

6. У роботі визначено своєрідність таланту Миколи Понеділка на основі аналітико-синтетичного дослідження його епічної творчості, розкриття особливостей її проблематики, образного світу, жанрової й ідейно-стильової самобутності, українознавчого характеру. Синхронно із «серйозною» епікою талант М. Понеділка реалізувався в гумористично-сатиричних жанрах. Успадкувавши з несатиричної прози постійні теми та ідеї, письменник у гострокритичному світлі розвінчав тоталітарну імперську політику.

Функції лексико-стилістичних засобів творення комічного в прозі митця – викриття внутрішнього світу охоронців режиму, убогості їх мислення і світовідчуття, розвінчання стереотипів про духовно-інтелектуальний рівень режимних високопосадовців, динамізація емоційної напруги сюжетних колізій.

7. Для творчості Володимира Діброви характерні засоби абсурдизму, іронії та алегорії; інтелектуалізм та автобіографізм. Визначальною рисою стилю письменника стало поєднання легкої іронії, вишуканого гумору та гострої сатири, які він використовує, аби показати своє категоричне ставлення до принципів естетики соцреалізму.

1. Алексеев В. А. Оружием политической сатиры / В. А. Алексеев. – М.: Мысль, 1979. – 224 с.

2. Береговська Х. Карикатура як спосіб підтримати температуру духу [Електронний ресурс] / Христина Береговська. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/media/karikatura-yak-sposib-pidtrimati-temperaturu-duhu.

3. Бережной А. Ф. Сатирическая журналистика: учеб.-метод. пособ. / А. Ф. Бережной. – СПб., 2004. – 39 с.

4. Білоус-Гарасевич М. Микола Понеділок / М. Білоус-Гарасевич // Ми не розлучались з тобою, Україно. – Детройт, 1998. – С. 620-627.

5. Боднарук І. Талановитий письменник-гуморист / І. Боднарук // Між двома світами: Вибрані статті про українських письменників. – Донецьк: Український культурологічний центр, 1996. – С. 125-128.

6. Борев Ю. Б. Комическое, или о том, как смех казнит несовершенство мира, очищает и обновляет человека и утверждает радость бытия / Ю. Борев. – М.: Искусство, 1970. – 269 с.

7. Борев Ю. Б. О комическом / Ю. Б. Борев. – М.: Искусство, 1997. – 241 с.

8. Борев Ю. Б. Сатира / Ю. Б. Борев // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. Роды и жанры литературы. М., 1964. – С. 363-457.

9. Борев Ю. Б. Эстетика: в 2 т. / Юрий Борев. – 5-е изд., доп. – Смоленск: Русич, 1997. – Т. 1. – 575 с.

10. Буряк В. Український гумор та сатира як психологічно-художня домінанта образної свідомості (на матеріалі усної та писемної словесності ХІV−ХVІІІ ст.) / В. Буряк // Сатира і гумор в українській літературній традиції: матеріали Всеукраїнської наукової конференції (11–12 травня 1994 р.). – Чернівці, 1994. – С. 4-7.

11. Віннікова Н. М. «Дияболічні параболи»: пародійна містифікація / Віннікова Н. М. // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: Зб. наук. праць. – Вип. 35 – Рівне: Перспектива, 2009. – С. 20-33.

12. Віннікова Н. М. Пародійна творчість Едварда Стріхи на сторінках періодичних видань 20-30-х років ХХ століття / Н. М. Віннікова // Наук. вісник Ізмаїльського держ. гуманітарного ун-ту. Історичні науки. Педагогічні науки. Філологічні науки: Зб. наук. праць. – Ізмаїл: Ізмаїльський держ. гуманітарний ун-т, 2009. – Вип. 27. – С. 110-115.

13. Віннікова Н. М. Українські містифіковані пародисти в еміграції [Електронний ресурс] / Н. М. Віннікова. – Режим доступу: http://litzbirnyk.com.ua/wp-content/uploads/2013/12/4-12-9.pdf.

14. Ворошилов В. В. Журналистика: ученик / В. В. Ворошилов. – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 2000. – 360 с.

15. Галешко Р. Журнал «Всесміх» в Канаді / Раїса Галешко // Україна. – 2009. – № 36-37. – С. 8.

16. Галешко Р. Іван Яців: портрет митця в інтер’єрі / Раїса Галешко // Свобода. – 2000. – 29 вересня. – С. 39.

17. Гарасевич М. Незабутній Микола Понеділок (До 20-ліття з дня смерті) / М. Гарасевич // Нові дні. – 1996. – Липень-серпень. – С.16-19.

18. Герус-Тарновецька І. Назовництво в поетичному творі / І. Герус-Тарновецька. – Мюнхен; Вінніпег, 1986. – 144 с.

19. Гончарук М. Л. Українська сатира періоду революції 1905–1907 рр. / М. Л. Гончарук. – К.: Наук. думка, 1966. –156 с.

20. Гординський С. Козак Едвард / С. Гординський // «Енциклопедія української діаспори». – Кн. 1. – Нью-Йорк; Чикаго, 2009. – 378 с.

21. Грушевський М. С. Історія української літератури. – 5 т. / М. С. Грушевський. – К., 1927. – 232 с.

22. Гундорова Т. Ґротески київського андеґраунду / Тамара Гундорова // Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн. – К.: Критика, 2005. – С. 115-124.

23. Давиденко В. Дещо про автора і його книжки / В. Давиденко // Понеділок М. Смішні сльозини. – Нью-Йорк: Свобода, 1966. – С. 9-15.

24. Денискіна Г. Лінгвостилістичний аспект дослідження іронічних висловлень у мові газети (на матеріалі випусків «Літературна Україна» у період з січня по грудень 2005 року) / Г. Денискіна // УМЛШ. – 2006. – № 2. – С. 54-57.

25. Діброва В. Бурдик / В. Діброва // Опудало: укр. проз. сатира, гумор, іронія 80–90-х років двадцятого століття. – К.: Генеза, 1997. – 384 с.

26. Діброва В. Вибгане / Володимир Діброва. – Київ: Критика, 2002. – 560 с.

27. Діброва В. «…Непозбувність іронії» / Володимир Діброва // Іронія: зб. статей / [упоряд. О. Галета, Є. Гулевич, З. Рибчинська]. – Львів: Літопис; Київ: Смолоскип, 2006. – С. 137-141.

28. Евентуальний Іван. Проти шерсти: сатири, гуморески, пародії / Іван Евентуальний. – Буенос-Айрес: Вид-во Ю. Середяка, 1962. – 208с.

29. Ермилов В. В. Гений Гоголя / В. В. Ермилов. – М., 1959. – 200 с.

30. Єфремов С. Відгуки з життя та письменства / С. Єфремов // Матеріали з історії національної журналістики Східної України початку ХХ ст. / [уклад. Н. М. Сидоренко, О. І. Сидоренко]. – К.: Дослідницький центр історії української преси, 2001. – 448 с.

31. Жан-Поль. Приготовительная школа естетики / Жан-Поль. – М.: Искусство, 1981. – 448 с.

32. Жила В. Оригінальний гуморист і стиліст / В. Жила // Визвольний шлях. – 1966. – Кн. 10. – С. 1198-1200.

33. Заніна О. Ю. З історії розвитку гумору / О. Ю. Заніна // Науковий пошук молодих дослідників: зб. наук. праць студентів. – Луганськ: ЛНУ імені Тараса Шевченка, 2013. – № 8. – С. 191-195.

34. Запольська Л. Українська преса в Австрії повоєнного часу (1945-1949) [Електронний ресурс] / Людмила Запольська. – Режим доступу: http://korolenko.kharkov.com/virtual_vistavki/Journals/Zapolska.pdf.

35. Зикун Н. І. Українська сатирична публіцистика: загальне поняття та джерела становлення / Н. І. Зикун // Соціальні комунікації. – 2013. – № 2 (14). – С. 77-82.

36. Іванущенко Г. Гумористично-сатиричний журнал «Мітла» (Буенос-Айрес, 1951-1976) [Електронний ресурс] / Геннадій Іванущенко. – Режим доступу: http://history.sumynews.com/xx/1946-1952-vidbudova-gospodarstva-rujnuvannya-ilyuzij/item/448-humorystychno-satyrychnyi-zhurnal-qmitlaq-buenos-aires-1951-1976.html.

37. Капелюшний А. О. Виникнення і розвиток української радянської сатиричної публіцистики / А. О. Капелюшний. – К.: НМК ВО, 1990. – 136 с.

38. Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації / В. Карпенко. – К.: Нора-прінт, 2002. – 348 с.

39. Качуровський І. Гумор української еміграції / Ігор Качуровський // Сучасність. – 1992. – № 10. – С. 152-162. – Режим доступу: http://www.ukrlife.org/main/minerva/kachurovsky2.htm

40. Кедрин І. Дещо про Едварда Козака та його карикатури / І. Кедрін // Сучасність. – 1986. – Ч.7-8. – С. 93-103.

41. Клиновий Ю. Два обличчя Миколи Понеділка / Ю. Клиновий // Слово: зб. українських письмнників. – Нью-Йорк, 1968. – зб. 3.– С. 385–407.

42. Козак Е. Гриць Зозуля / Едвард Козак. – Детройт: Лис Микита, 1973. – 224 с.

43. Козловський Б. Із Львівської політехніки видатний галицький художник Едвард Козак починає мандрувати Україною [Електронний ресурс] / Борис Козловський. – Режим доступу: http://lp.edu.ua/node/3340.

44. Комар / Їжак – 1949. – Ч. 1. – С. 2.

45. Кошелівець І. Зустріч з Ю. Кленом / І. Кошевілець // Українська літературна газета. – 1947. – Ч. 11. – С. 1.

46. Кройчик Л. Современный газетный фельетон / Л. Кройчик. – Воронеж: Воронежский ун-т, 1975. – 229 с.

47. Кузнецова О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі / О. Д. Кузнецова. – Львів: Вид. центр Львів, 2003. – 250 с.

48. Куліш А. Андеґраунд: культура у підпіллі (на матеріалі творчості В. Діброви) / Куліш Анна // зб. тез наукових доповідей студентів. – Том 2. Гуманітарні науки. – Бердянськ: БДПУ, 2011. – С. 51-53.

49. Куліш А. Особливості іронії у романі В. Діброви «Бурдик» / Куліш Анна // зб. тез наукових доповідей студентів. – Том 2. Гуманітарні науки. – Бердянськ: БДПУ, 2011. – С. 220-221.

50. Левків К. Іронічні «мукументи» доби у «Вибганому» Володимира Діброви / Ксенія Левків // Парадигма: зб. наук. праць на пошану Миколи Ільницького / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2010. – Вип. 5. – С. 197-208.

51. Літературознавча енциклопедія: у 2 т. – Т 1. / Авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. – К.: Академія, 2007. – 608 с.

52. Ломачка Свирид. В Канаді: фейлетони / Свирид Ломачка – Торонто: Усатюк, 1951. – 101 с.

53. Макарян А. М. О сатире / А. М. Макарян. – М.: Советский писатель, 1967. – 276 с.

54. Марчук Г. Сатирична повість «Забобон» / Г. Марчук // Історія української літератури: у 2 кн. – Кн. 1.: підручник / ред. проф. О. Гнідан. – К.: Либідь, 2005. – С. 558-570.

55. Мегела І. Роль часопису «Літаври» (Зальцбург, 1947) у консолідації творчих сил української інтелігенції ПІСЛ [Електронний ресурс] / Іван Мегела. – Режим доступу: http://imegela.com.ua/view_article.php?id=59.

56. Мельничук Ю. Плем’я упирів / Ю. Мельничук // Нариси. Памфлети. Фальєтони. – К.: Радянський письменник, 1963. – 354 с.

57. Мовчан Ю. Микола Понеділок у своїх листах (До 3-ої річниці з дня смерті) / Ю. Мовчан // Нові дні. – 1979. – Січень. – С. 14-15.

58. Наріжний С. Українська еміграція культурна праця української еміграції між двома світовими війнами / С. Наріжний. – Прага, 1942. – Ч. 1. – 271 с.

59. Оса. – Лондон, 1948. – Ч. 18-19(63-64). – 6 c.

60. Пастелій І. Піснь Пастелія / І. Пастелій // Давньоукраїнський гумор та сатира. – К., 1959. – 228 с.

61. Пересунько Т. Лексичні засоби гумору у творах Остапа Вишні / Т. Пересунько // Укр. мова та літ. – 2005. – № 15. – Квітень. – С. 26-27.

62. Понеділок М. Вітаміни. Гумористичні образки по той і по цей бік океану / Микола Понеділок. – Буенос-Айрес: Вид-во Юліяна Середяка, 1957. – 320 с.

63. Попович М. В. Нарис історії культури України / М. В. Попович. – К.: АртЕк 1998. – 728 с.

64. Радинський О. Квадратура столу [рец. на: Володимир Діброва. Квадратура столу] [Електронний ресурс] / Олексій Радинський // Дзеркало тижня. – 2005. – № 49 (577). – 17-23 грудня. – Режим доступу: http://www. dt. ua/3000/3680/52059/.

65. Русанівський В. М. Український гумор і його мова / В. М. Русанівський // Мовознавство. – 2005. – № 2. – С. 3-17.

66. Савчук М. Зачинатель українського коміксу [Електронний ресурс] / Микола Савчук. – Режим доступу: http://www.galychyna.if.ua/publication/ukrainism/zachinatel-ukrajinskogo-komiksu-eko/print.html.

67. Савчук М. Про ґенія, якого ще не поцінували [Електронний ресурс] / Микола Савчук. – Режим доступу: http://pilipyurik.com/index.php?option=com_content&view=article&id=527:2012-10-09-12-46-19&catid=54:2009-11-02-13-23-55&Itemid=77

68. Савчук М. Той, що не дозволяє нам відійти від нас самих / М. Савчук // Art Line. – 1998. – № 4. – С. 68-69.

69. Сварог В. Сміх і сум Миколи Понеділка / В. Сварог // Нові дні. – 1966. – Листопад. – С. 3-6.

70. Семенченко О. Альтернатива у Києві / Олекса Семенченко // Незалежний культурологічний часопис / [гол. ред. Тарас Возняк]. – Львів, 2002. – Число 24: Покоління і молодіжні субкультури. – С. 127-145.

71. Сидоренко Н. Публіцистична «сміхотерапія» на сторінках українських таборових часописів [Електронний ресурс] / Н. Сидоренко. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=77.

72. Славутич Яр. Твори / Яр Славутич. – К.: Дніпро, 1998. – Т. 2: Поеми. Переклади. Нариси. Життєпис. – 331 с.

73. Сморж Л. О. Естетика: навч. посіб. / Л. О. Сморж. – К.: Кондор, 2009. – 334 с.

74. Сніцарчук Л. В. Українська сатирично-гумористична преса Галичини 20-30 рр. ХХ ст.: історико-функціональний аспект та інтерпретаційні особливості / Л. В. Сніцарчук. – Львів, 2001. – 240 с.

75. Сняданко Н. Володимир Діброва. Довкола столу [Електронний ресурс] / Наталка Сняданко // Львівська газета. – 2006. – № 47 (854). – Режим доступу: http://www.gazeta. lviv. ua/articles/2006/03/15/13751/.

76. Стеблін-Каменський М. І. Історична поетика / М. І Стеблін-Каменський. – Л., 1978. – 172 с.

77. Сулима М. М. Вивільнення від табу (Про прозу Володимира Діброви) / Микола Сулима // Книжиця у семи розділах: літ.-критич. ст. й дослідж. – К.: Фенікс, 2006. – С. 342-346.

78. Супрун В. М. До питання про рецитаційну майстерність Миколи Понеділка / В. М. Супрун // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції «Європейська наука ХХІ століття: стратегія і перспективи розвитку-2006». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. – Т. 25. Філологічні науки. – С. 51-52.

79. Супрун В. М. Жанрове, ідейно-тематичне і проблемно-стильове аранжування гумористично-сатиричних творів Миколи Понеділка (на матеріалі збірок «Вітаміни», «Соборний борщ») / В. М. Супрун // Матеріали ІІІ Міжнародної наково-практичної конференції «Динаміка наукових досліджень 2004. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Т. 23. Українська мова та література. С. 31-33.

80. Супрун В. М. Засоби зображення комічного у творах Миколи Понеділка «Не апльодують» та «Соборний борщ» // Філологічні студії: зб. наук. ст. – Вінниця: Вінницький держ. пед. ун-т ім. М. Коцюбинського, 2006. – Вип. 4. – С. 263-266.

81. Супрун В. Микола Понеділок: особа і творчість невідомого майстра / В. Супрун // Українська мова та література. – 2004. – Ч. 11 (363). – С. 8-20.

82. Супрун В. Образна метафора як домінанта творчого стилю Миколи Понеділка / В. Супрун // Молодий філолог: зб. тез та доповідей І Всеукраїнської міжвузівської студентської науково-практичної конференції «Молодий філолог». – Хмельницький: ХІУП, 2004. – С. 151-152.

83. Супрун В. М. Творча індивідуальність Миколи Понеділка-епіка: автореф. дис… канд. філол. наук: 10.01.01 / В. М. Супрун. – Кіровоград, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. – 2007. – 20 с.

84. Супрун В. М. Художньо-стилістичні параметри сатиричної повісті Миколи Понеділка «Армія» / В. М. Супрун // Філологічні студії: зб. наук. ст. – Вінниця: Вінницький держ. пед. ун-т ім. Михайла Коцюбинського. – Вип. 4. – С. 172-173.

85. Сурай Ю. Гумор в історії української культури [Електронний ресурс] / Ю. Сурай // День. – 2004. – № 44. – 12 березня. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/gumor-v-istoriyi-ukrayinskoyi-kulturi.

86. Тарнавський О. Майстер карикатури – Едвард Козак / О. Тарнавський // Сучасність. – 1974. – Ч. 12 (168). – С. 39-56.

87. Тепляшина А. Н. Сатирические жанры современной публицистики: учеб. пособ. / А. Н. Тепляшина. – Спб.: СПбГУ, 2004. – 210 с.

88. Терещук Г. Гуморист ЕКО (Едвард Козак) «мандрує» Україною [Електронний ресурс] / Галина Терещук. – Режим доступу: http://www.radiosvoboda.org/content/article/24802595.html

89. Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості». – Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. – 516 с.

90. Философский словарь / под ред. И. Т. Фролова. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1996. – 445 с.

91. Харчук Р. Б. Володимир Діброва – письменник «задушеного покоління» / Р. Б. Харчук // Сучасна українська проза: постмодерний період: навч. посіб. – К.: Академія, 2008. – С. 107-115.

92. Цицерон М. Т. Три трактата об ораторском искусстве / М. Т. Цицерон; под ред. М. Л. Гаспарова. – М: Ладомир, 1994. – 475 с.

93. Чичка Хведосій. Професор Свирид Ломачка і сучасна українська гумористика / Хведосій Чичка // Ломачка Свирид. В Канаді: фейлетони. Торонто: Усатюк, 1951. – С. 3-7.

94. Шонь О. Б. Мовностилістичні засоби реалізації гумору, іронії і сатири в американських коротких оповіданнях: автореф. дис… канд. філол. наук: 10.02.04 / О.Б. Шонь. Л.:Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. 2003. 20 с.

95. Ямчук П. Релігійно-філософські домінанти ідейного світу християнського консерватизму в «Пісні Пастелія» І. Пастелія / П. Ямчук // Наука. Релігія. Суспільство.– 2009. – № 3. – С. 218-223.

96. Ярмиш Ю. Ф. Жанри сатиричної публіцистики: навч. посіб. / Ю. Ф. Ярмиш; за ред. проф. В. В. Різуна. – К.: Інститут журналістики, 2003. – 156 с.

Мовні особливості вираження гумору

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

План

Вступ

1. Історія українського гумору

2. Сучасний український гумор

Висновки

Вступ

В довготривалій боротьбі за свою національну ідентичність український народ виявляв не лише героїзм та волю до перемоги, а й розвивав критичне світосприймання. Це було своєрідним засобом духовного утвердження і самозахисту. Національна специфіка гумору є історично змінною, вона обумовлена постійними зрушеннями в соціально-політичному та економічному житті народу. Однак вивчення сміхової культури в історичному контексті ще не стало предметом глибинної уваги істориків. А між тим жарти добре розкривають вдачу людей. Про це добре сказав славетний давньогрецький філософ і історик Плутарх. У своєму життєписі Олександра Македонського він писав „часто . слово чи жарт краще розкривають вдачу людини, ніж битви .”

1. Історія українського гумору

Вперше у вітчизняній традиції світ сміхової культури можна спостерігати у відомій пам’ятці періоду Київської Русі „Молінні Данила Заточеника”. Це унікальне першоджерело ХII століття дає нам можливість вивчення витоків формування українського гумору, його місце в духовній культурі середньовіччя. Більш ніж півтора століття тому на це звернув увагу відомий російський дослідник С.П. Шевирьов. В „Слові Данила Заточеника”, — писав він, — вперше знаходиться, як у малому зародку, малоросійський гумор, — ця особлива властивість наших південних русинів піднесена на вищий ступінь художності сучасним поетом (йдеться про М. Гоголя. — Авт.) — це чарівне злиття сумного сміху й усміхненого суму, які знаходять примирення у світлорозумній думці, що виливається в найпростішу народну форму — руської приповідки чи Соломонової притчі”.

Пізніше в литовсько-польську добу української історії об’єктом народної сатири стало панство, яке заради багатства відмовлялося від своєї національності. На рубежі XVI— XVII століть сатиричні стріли на адресу цієї верстви суспільства посилав Іван Вишенський. У своїй „Книжці” він висміював тих, хто „грошолюбивий” і „цукролюбивий”, але не піклується про духовний бік життя. За оцінкою М. Грушевського, І. Вишенський „хотів протиставити всім сумнівам, питанням, суперечностям того бурхливого часу візантійсько- руський аскетизм, староруську „простоту”.

Проти грошолюбства та лицемірства було спрямоване і сатиричне перо Івана Пастелія, попередника Григорія Сковороди. Його критика, як і у Вишенського, була звернена не лише до багатіїв України, а і до представників церкви, які порушували християнські канони. У вірші „Піснь Пастелія” він піднімає на глум таких пастирів:

Людям налагаєш пости твердії,

А сам чревом не владієш .

І пiдсумовує: „ .Ти би за багатства і Христа продав”.

Більш відомі культурному загалу гумор і сатира Григорія Сковороди. Він був не просто філософ і поет, байкар і педагог, а і, як доречно підкреслює дослідник К.Б. Сігов, „скоморох Божий” . що відважився служити „сердечному веселию” вірою і правдою”. Класикою гумористичного жанру є вірш Г. Сковороди „Всякому городу нрав і права”. Тут на вістря сатири попадають і кар’єристи, які для чинів „вугли панські труть”, і купці, що „при аршині все лжуть”, і юристи, що „строять на свій тон права” та ін. А цикл його байок „Олениця і кабан”, „Голова і тулуб”, „Бджола і шершень”, „Баба та гончар” є однією з вершин українського народного гумору. Багато байок та іронічних афоризмів Сковороди базуються на народних прислів’ях та приказках. Особливий акцент варто зробити на таких: „Якби не був свинуватий, то не був би і багатий”, „Пан не любить правди, як пес мила”, „Нема гіршої долі, як жити без волі”, „Яка пташка, така й пісня”, „Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти”.

Всі знають, що гумор українських козаків відомий далеко за межами України. Як приклад достатньо привести „Лист-відповідь запорожців”. Це була відповідь на ультимативний лист турецького султана Мухамеда IV, з яким він звернувся до козаків після вчиненого ними 1675 р. набігу на Кримське ханство. Султан намагався приголомшити запорожців своїми численними титулами і у відповідь отримав козацький саркастичний коментар до них. Стержнем листа є слова „Не будеш ти годен синів християнських під собою мати”, але гумористичне обрамлення листа викликало щирий регіт не лише в українців протягом віків. Не випадково саме цей історичний сюжет викликав натхнення Іллі Рєпіна і високу оцінку його роботи світовою громадськістю.

Новий етап у розвитку сміхової культури започаткував Іван Котляревський. Своєрідність його „Енеїди” проявляється в широкому використанні бурлескної традиції XVIII століття. Спираючись на досвід своїх здебільшого анонімних попередників, Котляревський підноситься до сатиричного викриття суперечностей феодально-кріпосницької системи в Російській імперії. Саме тому, як зазначають дослідники, Котляревському багато коштували „щоденні ходіння у цензурний комітет” в Санкт-Петербурзі. А на пропозицію царського генерала „перейти на російську мову”, писати як Державін, Карамзін, Іван Петрович відповів: „Не для мене се, ваше превосходительство. Чи зможу зрівнятись у божественній майстерності зі згаданими піїтами? Але найпаче — я малорос і тому обов’язком своїм почитаю писати на мові рідної матері, земляків своїх”. Але ще за життя письменника про „Енеїду” будуть писати українські і російські літератори, а згодом літератори і діячі культури Чехії, Польщі, Америки, Англії, Німеччини, Франції, Італії (наприклад, Шафарик, Ганка, Бандтке, Тальві, Коль, Хоєцький, Морфілл, Губернатіс).

Найбільшої відповідальності потребує аналіз сміхової культури, пов’язаної з іменами Тараса Шевченка та Миколи Гоголя. На думку відомого українського філософа Мирослава Поповича, для Гоголя характерна „та філософсько-естетична система, в якій карнавальний сміх сполучався с пастирським словом”. При цьому Попович справедливо зауважує, що складові художньої сили Гоголя (і раціонально-проповідницький і карнавально-сміховий) сягають своїми коренями „в народну ярмарково-сміхову культуру”. Що ж до Т. Шевченка, то коли він звертався до М. Гоголя: „Ти смієшся, а я плачу, великий мій друже”, він недооцінював сміхові аспекти своєї творчості. Його сміх ще в більшій мірі сполучається з проповідництвом і політичною критикою одночасно. Для прикладу достатньо проаналізувати комедію „Сон”. Невипадково він взяв епіграфом до свого твору слова із Біблії „Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, иже знает его”. Визнавши на початку свого твору, що „у всякого своя доля”, він з іскристим гумором змальовує соціально-політичні контрасти своєї епохи. Кинувши ретроспективний погляд в недалеке минуле своєї Батьківщини, охарактеризувавши політичну еліту Росії, він полишає гумор і з гіркотою пише:

Тяжко, тяжко мені стало,

Так мов я читаю

Історію України.

Традиції сміхової культури М. Гоголя і Т. Шевченка в другiй половині ХIХ століття розвивали Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко. Український гумор цього періоду — це самобутня сторінка історії нашої культури. Марко Вовчок присвятила один iз найкращих своїх сатиричних творів „Інститутка” саме Т. Шевченку. Цей твір направлений на викриття соціальних вад того періоду. А гумор П. Мирного звернений до беззаконня влад, соціальних контрастів Російської імперії, жорстокості царя. В його творах „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, „Повія” та інших висміюється панування суспільної неправди, лицемірство представників української соціальної еліти, бездуховність людей. Кращі традиції українського гумору розвивав І. Франко. Про це яскраво свідчить викривальний пафос повісті „Основи суспільства”, в якій показано процес розкладу і деградації польської шляхти, а також оповідання „Свинська конституція” та ін. Варто підкреслити, що М. Вовчок, П. Мирний, І. Франко щиро використовували джерела народного гумору, кращі зразки фольклору, казок, приказок. А І. Франко ще і займався дослідженням текстів до вертепних вистав (вертепних п’єс).

Українська сатира періоду першої революції в Російській імперії — це головним чином сатира газетно-журнальна. З’являлась вона переважно на сторінках періодичних видань після проголошення царським маніфестом 17 жовтня 1905 р. демократичних свобод і в тому числі свободи друку. Розвиток української сатири революційної доби пов’язаний з газетною „Громадська думка” (пізніше „Рада”) та журналами „Шершень”, „Рідний край”, „Нова громада”. Значну роль у розвитку українського гумору відіграв „Шершень”, фактично єдиний на той час сатиричний журнал (він виходив iз січня по серпень 1906 р. під редакцією В. Лозинського). Редакція „Шершня” листувалася з Іваном Франком і прислухалася до його порад. В журналі дотепно висміювалась облудність царських свобод, безперспективність різних „теорій” розв’язання земельного питання.

Гумор радянської доби – це тема окремої розмови. Попри те що й тоді працювали видатні, талановиті митці (Остап Вишня, Федір Маківчук, Степан Олійник .), на творах цього жанру, безперечно, позначилась надмірна заідеологізованість – вогонь сатири був спрямований передовсім на „класових ворогів”.

Тепер, коли Україна стала незалежною державою, гумористи стоять перед нелегким вибором — як не знизити гостроту пера й опанувати водночас нові, підказані часом теми. Якими будуть наслідки цього вибору — підкаже найближчий час.

2. Сучасний український гумор

„Не буває лиха без добра“ – втішає давнє народне прислів’я. І народ, як вже не раз виявлялося, не помилився. Нехай продажна влада протягом 13-ти років знущалася з України, як тільки хотіла і могла, зате здобутки нашої народної творчості непомірно зросли, з’явилися нові герої та жанри.

Зараз важко в Україні знайти людину, котра б не знала жодного анекдота про „ЛД“ або „Янука“ чи інших персонажів. Окрім анекдотів, з’явилися пісні, прислів’я, приказки. Не обминув процес політично-культурного „ренесансу“ й кінематографічне, мультиплікаційне, скульптурне та образотворче мистецтва, чимало створено також і карикатурних шедеврів.

Прес-служба Конгресу Українських Націоналістів провела наукове дослідження проблеми українського національно-культурного „дива“, результатом якого стала ця фундаментальна праця, котру ми вирішили опублікувати з наявними фотоматеріалами, котрі відображають новаторські тенденції в українській культурі.

Почнемо з літератури і, насамперед, звичайно ж , з поезії. „Чья упитанная морда на меня глядит с биг- борда, чей тюремный лексикон до оскомины знаком? .“ – ось він, один з найперших і найпоширеніших словесних віршованих витворів! Його можна віднести до особистої лірики, так як тут виявляється особисте ставлення автора до особи, якій цей вірш „присвячено“. Є також приклади творів громадянської лірики, як от: „ Вставай Україно, вставай вже до бою, поки бандюки не керують тобою, бо прийде до влади Я.йце дурнувате, тоді Україні ніколи не встати!“ – із сильним духовним піднесенням автор закликає народ до боротьби. Все це була класика, а от зразок поезії модернізму: „В нас ракети у космос запущено, переповнено в нас кладовища. Хай живуть Тимошенко та Ющенко! Коротше кажучи, голосуйте всі за Ющенка!“. Дуже цікава віршова форма, несподіване закінчення. Ми навели декілька прикладів з поезії, котрі зустрічалися нам в Інтернеті, ліфтах, на парканах чи стінах та приходили у вигляді SMS-повідомлень.

Особливої уваги заслуговують народні прислів’я та приказки. „Злочинців – за грати! Спокійно будем спати,“ – класичний зразок сучасної української політичної приказки. Результатом спалаху народного генія став новий жанр – студентські народні прислів’я. Наприклад, „зека – на нари, тоді підем на пари“. Кілька зразків цього ж жанру, як от „ Кучма, Янукович, нари будуть поруч!“, ми подаємо в їхньому „живому“ вигляді, з самісінького серця революції – майдану Незалежності.

Далі перейдемо до гумористичних жанрів. Для прикладу наведемо декілька коротеньких анекдотів. Ось найновіший: „Мер Москви Ю.Лужков пообіцяв зняти кепку, щоб стати схожим на Януковича, але потім відмовився, дізнавшись, що для цього треба зняти не свою кепку, а чужу“. В народі також побутує думка, що Віктор Федорович довго відмовлявся від участі в дебатах через те, що боїться камери. Окрім цього, від народу не приховаєш і те, що Леонід Кучма хотів би на третій термін, але Янукович – ні . Багатьом відомі цікаві подробиці життя українських політиків, зокрема Віктора Януковича, що став останнім часом найпопулярнішим негативним персонажем українського фольклору. Прикладом є те, що улюбленими його передачами є . чай, цигарки. Переглянувши ці матеріали, у кожного складеться певне уявлення про сучасний український гумор.

Одним із видів мистецтва, де творчий геній українського народу проявився найяскравіше, стала, звичайно ж, пісня. Найвідомішими зараз є пісні з компакт-диска „Веселі яйця“, де зібрано чимало народних шедеврів. Окрім цього, існують чудові неповторні переспіви „Мурки“, „Владимирського централа“, навіть саундтрека з фільму „ Ночной дозор“. На превеликий жаль, я не можу вмістити в статтю музичні файли.

Щодо образотворчого мистецтва, то чудові зразки його можна побачити, звичайно ж, на майдані. На „виставкових“ стендах ми бачимо як класичні зразки, так і чудові модерністські експерименти. Народна творчість охопила і мистецтво створення транспарантів, і листівок, і різних стендів, і просто картин, як „“Пора“ пише листа Путіну“. Як бачимо, використовуються різні матеріали від простої кулькової ручки до пенопласту, включаючи шматочки фотографій, вирізок із газет та ще багато різних цікавих речей.

Схожу ситуацію маємо і в скульптурному мистецтві. Народ використовує як стандартні звичні матеріали (як на скульптурі „ Помаранчевий кінь революції“) – камінь, фарбу, так і незвичайні речі, результатом чого стали такі шедеври, як „Валянки для Людмили Кучми з лимоном“ та „Привіт з далекої Америки“ , „Маямі“ й інші.

Великі досягнення були зроблені в кінематографії, мультиплікації та кліпмейкерстві, а також у створенні комп’ютерних ігор (усім відомі „Хамське яєчко“, „Янукогоді“). Чого лише вартий кліп „Політичний кан-кан“, мультики про Януковича (як „Рукавичка“), де також іноді фігурують Кучма, Тігіпко, Вітренко. Ви можете самі їх переглянути на „5-му каналі“ або на „ТРК-Київ“.

Висновки

Хотілося закінчити цю працю серйозно і по-науковому, як воно й годиться. Отож, з усього, нами проаналізованого, можна зробити два важливих висновки. Перший: кожна знаменна подія в житті народу позначається на його свідомості і культурі. Другий: чим більше народ ненавидить владу, тим сильніше він з нею бореться, і основними його зброями завжди були, є і будуть єдність і гумор, а точніше — сатира. З наукової точки зору, я вважаю, що важливішим є другий висновок, і саме він віддзеркалює всю проблематику цього дослідження.

Список використаної літератури



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.

Гумористичні твори. Гумористичне і сатиричне зображення. Жанрова різноманітність гумористичних творів (анекдоти, байки, усмішки, гуморески, співомовки та ін.). Велика роль гумору в житті українців

Всі публікації щодо:
Теорія літератури

Українська література 6 клас — Конспекти уроків — Посібник для вчителя — 2015 рік

Мета: дати поняття про гумор та сатиру, їхню роль у нашому житті; домогтися розуміння учнями ролі гумору в житті українців; виробляти вміння розрізняти жанри гумористичних творів; розвивати пам’ять, образне мислення; виховувати кращі людські якості.

Тип уроку: урок формування вмінь та навичок.

Обладнання: збірки творів письменників-гумористів, жартівливі малюнки, «Дерево пізнань». таблиця «Жанри гумористичних творів».

Теорія літератури: комічне, гумор, сатира, байка, гумореска, співомовка, усмішка, анекдот.

ХІД УРОКУ

I. Організація початку уроку.

Привітання, перевірка стану готовності учнів до уроку.

II. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь, навичок.

1. Слово вчителя.

«Сміх — це здоров’я, сміхом можна більше вразити, ніж лайкою чи навіть бійкою». — говорять у народі. Українці завжди відзначалися дотепністю, розвиненим почуттям гумору, вмінням посміятися не лише над іншими, а й над самим собою.

2. Методичний прийом «Методика одного речення».

Учитель. Наш народ склав багато прислів’їв, приказок про сміх. Зачитайте ці перлини народної мудрості.

✵ учні по черзі зачитують підібрані вислови про сміх, коментують їх зміст;

✵ учні вибирають найвлучніше висловлювання, яке слугуватиме епіграфом до уроку;

✵ учень записує це висловлювання на дошці.

III. Повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивація учіння школярів.

Учні записують тему уроку в зошити.

IV. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

«Треба любити людину. Більше, ніж самого себе. Тільки тоді ти маєш право сміятися. І тоді людина разом з тобою буде сміятися… із себе, із своїх якихось хиб, недоліків». — так зазначав у своєму щоденнику Остап Вишня. І дійсно, сміятися треба вміти так, щоб не образити, не поранити людську душу, навіть говорячи про непривабливі речі. Творча натура будь-якого гумориста — зауважувати в житті всі негаразди, вади, болі, пропускати їх крізь своє серце, а потім шукати дотепне, влучне слово, щоб дошкульно висміяти чи доброзичливо покепкувати над ними. Завдання це нелегке: як же треба любити людину, щоб, глузуючи з неї, дбати про її і всієї нації моральне здоров’я!

Із сумною іронічною посмішкою розкривають гумористи і менталітет українця, його негативні національні риси.

Але творче кредо письменника-гумориста — писати щось веселе; тому найвищий гонорар для гумориста — веселий блиск в очах народу.

2. Робота з таблицею «Жанри гумористичних творів».

Гумористичні та сатиричні твори дуже різноманітні за жанром. Це й анекдоти, і гуморески, і співомовки, і байки, і усмішки. До речі, жанр усмішка започаткував Остап Вишня.

Анекдот — жанр фольклору — коротка жартівлива розповідь про якийсь цікавий життєвий випадок з несподіваним і дотепним закінченням.

Байка — невеликий, здебільшого віршований повчально-гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється або в образах тварин, рослин і речей, або зведене до простих і умовних стосунків.

Усмішка — різновид фейлетону та гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею.

Гумореска — невеликий віршований, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, відмінний від сатиричного твору легкою, жартівливою тональністю.

Співомовка — короткий віршований ліро-епічний твір, часто побудований на якомусь народному анекдоті, приказці або казковому мотиві.

Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, зображені в сатиричному або гумористичному плані.

3. Робота в зошиті.

Слово вчителя.

Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх — це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш? Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу!

«Висміяти — значить вилікувати». — стверджував М. Горький.

Сміх може бути гострим і викривальним — це сміх сатири. А може бути добрим і співчутливим, а не злим чи глузливим. Саме такий сміх зустрінемо у гуморесках, усмішках, анекдотах.

(Учні записують в зошити визначення гумору і сатири).

Гумор — м’яка форма комічного; сміх, який не ставить за мету викриття явищ; добродушне висміювання.

Сатира — вид комічного, який найбільш нещадно висміює людську недосконалість.

4. Збагачуємо мовлення.

Учитель. З’ясуйте значення поданих фразеологізмів і введіть їх у самостійно складені речення.

У доброму гуморі — у хорошому настрої.

Не в гуморі — у поганому настрої.

V. Первинне застосування нових знань.

Читання гумористичних творів, визначення в них засобів комічного.

Гуморески.

Жартівник

В нас жартун у класі є,

Всім він прізвиська дає.

Каже: — Я мастак до жартів! —

Та чого ті жарти варті?

Зве він «Савою». — Савенка,

«Головою». — Головенка,

А Саченкову — «Сачок».

Маслаченка — «Маслачок».

Зве Зарудного — «Заруда»…

А його всі звуть — «Зануда».

Грицько Бойко

Настирливий

— Ти спиш, Семене, при вікні?

— Ні.

— То, може, плачеш в тишині?

— Ні.

— Одержав вісті ти сумні?

— Ні.

— То просто думаєш, дивак?

— Так.

— Про що ж ти думаєш, Семене?

— Щоб відчепився ти від мене!

Грицько Бойко

Кажуть люди, що у жаби хитрість є така:

Заховається у травці, виткне язика…

А метелик тільки сяде на її язик,

Хитра жаба — цап зубами… і метелик зник.

Байка вся, але до цього думка в мене є,

Хто язик великий має, той не пропаде!

Павло Глазовий

Анекдоти.

— Ти чому запізнився в школу?

— Я хотів порибалити, а батько не взяв мене.

— Правильно зробив. Він, мабуть, пояснив тобі, чому треба йти до школи, а не рибалити.

— Звичайно. Він сказав, що черв’яків мало, на дві вудочки не вистачить.

Жартівливі загадки.

✵ На яке дерево сідає ворона під час дощу? (На мокре.)

✵ Де вода стоїть стовпом? (У склянці.)

✵ Якою хворобою на суходолі ніхто не хворіє? (Морською.)

✵ Коли руки бувають займенниками? (Коли їх ви-ми-ти.)

✵ Що в людини під ногами, коли він йде по мості? (Підошви чобіт.)

✵ По чому часто ходять і ніколи не їздять? (По сходах.)

✵ Як далеко в ліс може забігти заєць? (До середини лісу, далі він уже вибігає з лісу.)

✵ Що станеться з вороною через три роки? (їй піде 4-й рік.)

✵ Під яким деревом ховається заєць під час дощу? (Під мокрим.)

✵ У сімох братів по сестрі. Скільки усього сестер? (Одна.)

VI. Самостійне застосування учнями знань.

1. Методичний прийом «Асоціативне гронування».

Учитель. Охарактеризуйте гумор і сміх, розписавши кожну літеру цих слів.

Г — гарний

У — усмішка

М — мудрість

О — обережність

Р — радість

С — сила

М — молодість

І — іскра

X — хороший

2. Творча майстерня.

Учитель. Беручи за основу записані асоціації, складіть власний гумористичний твір про комічний випадок із життя.

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

1. Слово вчителя.

Всі ми любим щирий сміх,

І з веселого й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Чим і бажаний для всіх

Шанувальників своїх.

П. Глазовий

Кажуть, сміх продовжує життя людини. Він приносить радість і задоволення. Тож смійтеся на здоров’я і даруйте своїм рідним, друзям ці світлі і щирі почуття.

2. «Дерево пізнання».

Учні занотовують на клейких аркушах нову інформацію, отриману на уроці, і приклеюють їх на гілках намальованого дерева.

VIII. Повідомлення домашнього завдання.

1. Обсяг домашнього завдання для обов’язкового виконання: вивчити теоретичний матеріал, вміщений у підручнику.

2. Обсяг домашнього завдання для виконання за бажанням:

для учнів високого рівня навченості: скласти сенкан про гумор;

для учнів достатнього рівня навченості: підготувати відомості про виникнення і розвиток байки.

ПопередняЗмістНаступна



На нашому каналі стартував марафон підготовки до ЗНО з української літератури. В рамках якого ми кожного дня будем викладати відео з новим твором. Підписуйтесь на наш канал та приєднуйтесь до марафону.

типов юмора — превосходство в литературе Дженис Кэмпбелл

По мере чтения вы встретите много типов юмора, и некоторые из них будут более смешными, чем другие. Если вы хотите научиться использовать юмор в письменной форме, это поможет определить некоторые литературные приемы, обычно используемые в юморе.

  1. Преувеличение или завышение : Представление вещи как большей, чем она есть на самом деле; сделать гору из мухи слона.
  2. Занижение или лоты : Занижение — это выражение меньшего акцента, чем ожидалось или требовалось. В риторике литот — это фигура речи, в которой преуменьшение используется для акцента и иронии. Говоря простым языком, преуменьшать значение — это преуменьшать значение ситуации или реакции.
    1. Одним из примеров преуменьшения является реакция викторианской эпохи на скандальное поведение Клеопатры, описанное в шекспировских произведениях Антоний и Клеопатра : «Как сильно, как сильно отличается от семейной жизни нашей дорогой королевы!»
  3. Несоответствие: Сопоставление двух не совсем связанных идей; то, что не соответствует ожиданиям.
  4. Ирония : Стилистический прием или тип юмора, в котором реальное значение слов отличается от буквального значения (и противоположно ему). Ирония, в отличие от сарказма, имеет тенденцию быть двусмысленной, привнося в игру два противоположных значения.
  5. Игра слов : Тип юмора и литературная техника, ориентированная на использование слов с целью создания юмора. Примеры игры слов включают в себя каламбуры, фонетические путаницы, такие как ложки, неясные слова и значения, необычно сформированные предложения, двусмысленность, Том Свифти, шутки о лохматых собаках и описательные имена персонажей.
    1. «Это было плохое лето для Шалтая-Болтая, но у него было отличное падение».

В этом неофициальном видео Джеффа Роя вы получите обзор этих пяти широко используемых литературных приемов или типов юмора.

Настройка и переключение юмора

Писатель К. Вейланд предлагает вкратце взглянуть на другой тип юмора, в котором писатель или оратор что-то предвещает, а затем делает что-то другое в последнюю минуту.

Дополнительная информация по юмору

Психология сегодня определяет 4 стиля юмора : аффилиативный, агрессивный, самоулучшающий или саморазрушительный.

Вы можете узнать больше о том, какие типы юмора вы предпочитаете, пройдя опросник Humor Styles на сайте PsychToolkit.

Нравится:

Нравится Загрузка …

Связанные

.

IDEALS @ Illinois: Юмор в литературе: три уровня

Аннотация: Юмор, в зависимости от уровня понимания аудитории, на которую он направлен, можно разделить на три уровня для анализа. Есть универсальный юмор, понятный каждому, вне зависимости от культуры и формального образования. Этот юмор, обычно известный как физическая комедия, относится к кинематографическому или визуальному типу, это юмор в немом кино, в раннем театре и в цирке.Я назвал этот вид юмора визуальным, потому что он обычно связан с изображениями.
Юмор на втором уровне не обязательно должен быть таким наглядным, как на первом уровне. Сюда относятся шутки сексуального, политического или религиозного характера, в которых юмор помогает избавиться от подавления или запрета. Этот вид юмора тесно связан с подавлением; это также связано с культурой. Чтобы получить удовольствие от шутки, необходимо знать ценности и ограничения данной культуры. Сексуальный юмор связан с копрологическим юмором, но требует более высокого уровня понимания или зрелости.Комические типы относятся ко второму уровню юмора.
Третий уровень юмора требует высокого знания языка и его стилистических приемов. Его главный канал выражения — ирония. Публика для этого изощренного юмора воспитана и утончена. В нем мы различаем два вида: сострадательный, обращенный к сердцу; интеллектуальный, направленный на разум. Это элитарный или высококлассный юмор. Юмор третьего уровня никогда не теряет своей классности и благотворительности.
Исследование, сфокусированное на повествовании, ограничено примерами нескольких авторов как представителей разных культур, которые, несмотря на их различия, имеют некоторые общие элементы.Я выделяю двух британских авторов, Чосера и Диккенса; два испанца, Сервантес и Бароха; два итальянца, Боккаччо и Ариосто; и один американец Сол Беллоу. Когда возможности нижних уровней исчерпываются, индивидуумы и жанры склонны переходить на более высокие уровни юмора. (Резюме сокращено с разрешения автора.)

.

Журналов сатиры и юмора

Bean Soup Times
Стремится включить голос чернокожих американцев в жанр социальной и политической сатиры.

Bigfib.com
Интернет-сатира, наполненная шутками и ложью о текущих событиях.

Bongo News
Еженедельная пародия на текущие события в политике, индустрии развлечений, бизнеса и спорта.

Отчет Боровица
Ежедневный сатирический обзор новостей США от Энди Боровица.

Chaser
Австралийская сатирическая газета.

Chuckle,
Анекдоты, цитаты и анекдоты, все предоставленные читателями. Опубликовано в Южном Уэльсе, Великобритания.

Cynic
Интернет-журнал с юмором, рассказами, сатирой, стихами и многим другим.

Daily Squib
Британская сатирическая газета.

Dead Brain
Британские новости сатиры и юмора, с форумами, опросами и бесплатными обновлениями по SMS.

Проживание в тесноте
Использует черный юмор и пародию, чтобы привлечь внимание к значительно ухудшившемуся финансовому положению американцев и способствовать значительным изменениям в мышлении и политике.

Frumious Bandersnatch
Наименее достоверные новости в сети, пародии и мультфильмы.

Funny Times
Юмористический журнал, в котором представлены лучшие из последних карикатур и юмористических статей, отобранных из национальных печатных СМИ о политике и культуре.

Globe-Guardian
Охватывает будущие новости, религию и малоизвестных знаменитостей.

га!
Юмористические журналы, предлагающие анекдоты, мультфильмы и сатиру.

Юмор мертв
Особенности «культурный упадок, политическая вонь, социальная критика и ужасная реальность».

Inconsequential
Сатирический журнал, в котором сочетаются легкое, серьезное, комическое и политическое остроумие, а также регулярно публикуются рассказы, сериалы и стихи.

Iron E-News
Сатирический новостной сайт, посвященный основным мировым новостям с комической и сатирической точек зрения.

Ironic Times
Еженедельник непочтительных сатирических новостей.

Современный юморист
Журнал серьезного юмора.

Northern Star
Бесплатный еженедельный журнал из Канады, в котором публикуются статьи, анекдоты, анекдоты и политические комментарии. Доступно в печати и в Интернете.

Луковица
Пионер сатиры США.

Politoons
Еженедельный электронный журнал сатирических писаний и мультфильмов. Базируется в Великобритании. Темы варьируются от национальных до европейских и международных новостей и текущих событий.

Private Eye
Популярный британский журнал новостей и текущих событий. Предлагает смесь юмора, социальных и политических наблюдений и журналистских расследований.

Rubio Cartoons
Сатирические статьи, общественные обзоры, странные истории и забавные мультфильмы.

San Juan Horse Shoe
Сатирический журнал из Западного Колорадо.

Sarkist Times
Еженедельный онлайн-журнал, посвященный социальным комментариям и оскорблениям. Базируется в Германии.

Satire and Comment
Публикует политические и культурные новости сатиры по актуальным вопросам.

Save the Humans
Политически некорректный юмористический журнал.

Scoop Gods
Новости сатиры и юмора в США.

Spoof
Обеспечивает непочтительный и сатирический оттенок актуальных крупных новостей по всему миру.

The Daily Satire
Последние смешные новости, политическая сатира, социальная сатира, сатирические мультфильмы, пародийные новости.

theLEEK.net
Предлагает сатирические новости, сопровождаемые веселыми фотошопами.

This Modern World
Еженедельный мультфильм социальной и политической сатиры Tom Tomorrow.

TopTenGuy
Забавные десятки списков чего угодно.

Whiskey Journal
Сайт сатирических новостей, публикующий сатирические комментарии и статьи о последних новостях и событиях в США.

Wittenburg Door
Журнал, раздувающий религиозную помпезность, где бы он ни был. Наполнен карикатурами, глупыми статьями и яркими интервью.

Wreckered
Актуальный юмористический журнал из Шотландии.

Wymsey Chronicle
Официальный английский юмор из местной сепаратистской газеты.

.

Zeugma: определение и примеры | LiteraryTerms.net

I. Что такое Зевгма?

Зевгма — это когда вы используете слово в предложении один раз, одновременно передавая два разных значения. Иногда слово буквально в одной части предложения, но фигурально в другой; в других случаях это просто два совершенно разных значения слова.

II. Примеры Zeugma

Пример 1

Фермеры в долине выращивали картофель , арахис и скучно .

Это пример использования зевгмы для юмора. Как и многие шутки, он состоит из трех частей: первые две устанавливают закономерность, а третья меняет его. Это пример зевгмы, потому что слово «вырос» используется в двух разных смыслах: буквально, фермеры выращивали картофель и арахис, но, образно говоря, им тоже стало скучно.

Пример 2

Они вышли из комнаты с заплаканными глазами и сердцами.

Очевидно, что сердца не наполняются слезами, кроме как в очень переносном смысле.(Если бы их сердца буквально наполнялись слезами, им нужно было бы идти прямо в больницу!) Так что это тоже пример зевгмы, где , наполненные слезами, используются как в прямом, так и в переносном смысле одновременно.

Пример 3

Он потерял портфель, затем работу, затем разум.

Слово «потерянный» используется во многих смыслах, и каждое изображение немного более неудачно, чем предыдущее.Это предложение из 10 слов с помощью зевгмы рассказывает историю, которая вращается вокруг одного глагола «потерянный». Мы можем довольно легко проследить за развитием событий в истории благодаря гибкости слова.

III. Важность Зевгмы

Основная функция зевгмы — удивление. Возьмем первый пример из § 2: картофель и арахис заставляют нас ожидать, что третье слово будет другим урожаем. Но слово «скучно» нарушает это ожидание и удивляет читателя.Наш мозг пытается вписать новое слово в старый образец, и это приводит к юмористическому изображению скуки, растущей из земли, как урожай!

Даже если сюрприз не перерастает в юмор, фраза все равно выделяется. Во втором примере, приведенном выше, изображение «сердец, наполненных слезами» — это необычный образ речи, созданный зевгмой.

IV. Примеры зевгмы в литературе

Пример 1

Он нес стробоскоп и несет ответственность за жизни своих людей. (Тим О’Брайен, «Вещи, которые они несли»)

В сборнике рассказов Тима О’Брайена слово «нести» часто используется во многих смыслах — в дополнение к предметам в их рюкзаках солдаты в этих историях также образно «несут» абстрактные предметы, такие как страх, ответственность и долг. Зевгма в этом предложении — крошечный пример концепции, которая проходит через всю книгу.

Пример 2

Мисс Боло… уехала домой в поток слез и кресло-седан. (Чарльз Диккенс, «Пиквикские бумаги»)

Это еще один пример зевгмы, используемой для юмора. Комедия усиливается сочетанием слез и досуга (символизируется креслом-седаном).

V. Примеры зевгмы в массовой культуре

Пример 1

Вы можете исполнять свои законы и своих граждан по своему усмотрению. (Райкер, «Звездный путь: Новое поколение»)

В первом смысле связующее слово означает «приведение в действие», как в случае с законами; во втором — «убивать».”

Пример 2

Ты затаил дыхание и дверь для меня. (Аланис Мориссетт, «Голова выше ног»)

Оба значения слова «удерживаемый» буквальны, но означают несколько разные вещи.

VI. Связанные термины

Двойное назначение

Зевгма предполагает одновременное использование слова в двух разных смыслах. Это означает, что это также двусмысленность , что означает «двусмысленность».Двусмысленность — это слово, которое означает сразу две вещи, но оно не обязательно имеет ту же грамматическую функцию, что и зевгма. Зевгма «разбивается», имея несколько объектов, к которым нужно прикрепиться, тогда как двусмысленность не может быть разделена таким образом.

Double Entender : У нас на ужин Джонсонов.

Это может означать, что мы едим Johnsons вместо на ужин, или это может означать, что мы едим штук на ужин! Обратите внимание на отсутствие грамматического разделения в предложении.

Zeugma : У нас есть Johnsons и хорошее ризотто на ужин.

Тот же двусмысленный смысл, но теперь с грамматическим разделением предложения, что превращает все это в зевгму.

.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *